День визволення села Синевир від німецько-фашистських окупантів у Другій світовій війні

23 жовтня 1944 року, в часи Другої світової війни, рівно 77 років тому, наше село було визволене від німецьких окупантів. Радість і сльози, біль і надія – все переплелося у одному слові ВИЗВОЛЕННЯ.

З цим  святом ми величаємо героїв, які подарували нам радість Перемоги, і шануємо пам'ять тих, хто заради визволення нашого села віддав своє життя. Хто поліг на підступах до нашого села, залишившись вічно юними…

Жорстокі випробування не минули долі наших земляків: 187 синевирців – емігрували в Радянський Союз, 127 з них влилися в Чехословацький корпус, а в жовтні 1944 року ще 84 юнаки і дівчата добровільно вступили в Червону Армію. У пеклі боїв вижили не всі, а ті хто залишився живий не дожили до сьогодення. Лише  Шестаковський Олександр Павлович, може згадати страшні та голодні роки у блокадному Ленінграді, які він пережив ще зовсім дитиною.

      З нагоди відзначення Дня визволення села від фашистських загарбників було проведено урочистості.

 Гірко визнавати, але українцям знову довелося стати на захист України, її свободи та територіальної цілісності, від посягань сусідньої держави.

Сучасні захисники України виявились гідними слави своїх дідів і прадідів, а тому сьогодні ми пишаємось героїзмом, силою духу та мужністю наших захисників і твердо віримо у нашу перемогу.