Мова – дзеркало душі

Питання застосування нецензурної лексики нині є надзвичайно актуальним, адже для багатьох вона стала звичним явищем: лихословлять діти, дорослі, лайку можна почути на вулиці, у ЗМІ. Суспільство ще не цілком усвідомлює, що однією з ознак розвиненої нації є культура мовлення, про яку потрібно дбати як про найдорожчий скарб. Лихослів’я – це мова, наповнена непристойними виразами, непристойними словами, лайкою. Якщо раніше матірщина була, головним чином, мовою злочинців, п’яниць, повій, то тепер все в корені змінилось. Лихослів’я, лайка, брутальність поглинає наше суспільство, в тому числі і наш заклад. Морально деградують наші діти, вільно матюкаючись, навіть у присутності педагогів.

         У нашому закладі пройшов психолого-педагогічний семінар для вчителів на тему: «Мова – дзеркало душі. Профілактика лихослів’я в учнівському середовищі». Проведене напередодні анонімне опитування серед учнів 6-11-х класів, дало змогу побачити реальний стан даної проблеми. Спостерігається тенденція збільшення кількості здобувачів освіти, які лихословлять: від 35% у 6 класах – і поступово, з кожним навчальним роком, все більше і більше – до 85% у старших. 85% респондентів, які вживають ненормативну лексику, пояснюють причину: «для вираження емоцій», «при поразці», «щоб точніше висловити свою думку та передати емоції»; «це легко, багато не треба думати»; «коли чіпляються неадекватні люди, які нормальні слова не розуміють!»; так прикольно. З часом постійно втрачається той первинний сором вживання лайливих слів і це, нажаль, стає звичкою.

Подолання  такого соціально негативного явища, як лихослів’я – це довготривалий процес, який потребує поєднання зусиль і батьків, і вчителів. Отримані рекомендації допоможуть вчителям у спільному подоланню цієї проблеми.